Перейти до основного вмісту

Fact and Fiction


Three facts and one fiction


Olena was holding the cat tight, as the flurry devil wanted to get out and made every effort to get free. Houdini got out from the war zone. She had been living with the soldiers at the block post near Mariupol for 3 months and had seen shelling and bombing, bullets flying in her direction, as well as the kindness and tenderness of those rough people who first found her, still a kitten, and shared milk and meat with her. When the block post had to be moved, the soldiers posted in Facebook asking if someone wanted to adopt a pretty creature from the frontlines. Half a day in a train first East, and then back home - and she became the owner of the headstrong, but amazingly trusting feline who has seen it all.


One fact and three fictions


My mother has Alzheimer and she lives with us - “us” meaning me and my granddaughter who lives here as much as she does with her parents. Mom has all her life been a gentle person, and even sickness has not transformed her much. Dasha doesn’t mind staying for a while with her Big Grandma, organizing tea parties with her and lulling her dolls to sleep with the big childlike adult. Sometimes I hear Dasha tell my mom some terrific story, mostly fictitious, and while my mom sits quietly, Dasha imagines her questions and develops an imagined conversation.

Once I left them for 40 minutes to buy groceries from the store around the corner and got caught in a queue. When I hurried home, my heart was pounding with apprehension. I opened the front door and see them both in the living room, ready for a tea party: my mom with a gaudy makeup and green manicure done by the little stylist who looked fashionably alike. Worry mixed with anger flooded me and I almost shouted at Dasha, when Mom - who was obviously quite lucid now - patted me on the back and said, “We’ve had such a lovely time. Let it be”. So we had a pretend tea together while I was staring at their colorful mugs and felt the worry melt into bliss and tearful gratefulness.

Next morning my mom died. We didn’t remove her green nail polish.

Мітки:

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Помилка

08.05.2016 9:49 - Настю, приїжджай швидше… З батьком погано… Я не знаю що робити… Щось не так! Мати була схильна до драми навіть в найпересічніших ситуаціях, але зараз вона ледь могла розмовляти від хвилювання і переляку. - Мамо, що не так? Зажди, ти викликала швидку? Якщо ні, викликай зараз, а потім зателефонуєш мені. - Настю, я … не знаю, чи варто… Я такого ніколи не бачила - він став як… соляний стовп, прям' як в Біблії. Я до нього, а він - твердий і холодний. Я навіть не знаю, як це…. пояснити. Моє серце кілька митей просто перестало битися. Я прекрасно знала, як це пояснити.
Дописати коментар
Докладніше

Циганське прокляття

Циганку довелося шукати довго. Я питала її сородичів на базарах, чи не знають вони такої і де її можна знайти. Всі вони цікавилися, навіщо вона мені потрібна і кожен недовірливо дивився скоса, коли я казала, що шукаю її для взаємовигідної угоди. Чи то була циганська солідарність, чи просте небажання допомогти ґаджо, але жоден із них навіть не висловив припущення, де її можна було б шукати. Я вже починала впадати у відчай, коли випадково зустріла її у своєму ж місті на вулиці серед білого дня. Вона йшла з хлопчиком та дівчинкою по боках, і щось їм серйозно розповідала. Вона йшла назустріч, але на протилежному боці вулиці, і я боялася, що якщо не наздожену її вчасно, то знову загублю і до своєї смерті більше не знайду. Я навіть не могла до неї крикнути, щоб зупинити її, бо не знала її імені. Я знала, що виглядаю як ідіотка, коли гукнула "Гей!" в її напрямку і кинулася перебігати дорогу. Я так боялася випустити її з поля зору, що не помітила машину, яка раптом з’явилася в бічн...
Дописати коментар
Докладніше

The writing journey starts

I don't remember how my writing journey started, what gave it a boost. I think it was my loneliness too, like that of Tim Pears. I have always been an introvert and plunged into my own world. I read a lot, and imagined a lot, and the result was I created something on paper. I can't remember loving poetry, but I remember I wrote poems when I was younger, and some of them were even published in a local newspaper. My classmates made fun of me for being a "poetess". I also remember reading a story in Ukrainian and enjoying the simile the author used, something about rabbit's ears being like the tulip's leaves. I remember enjoying the accuracy of the simile and wanting to write to invoke the same enjoyment in others.
Дописати коментар
Докладніше