Перейти до основного вмісту

Describe an adventure you missed out on. Why didn't you go?

Describe an adventure you missed out on.  Why didn't you go?  


В 5 класі всі мої однокласники разом із 7 класом їздили на екскурсію до Карпат (чи Закарпаття, я вже не пам'ятаю). Це була перша групова екскурсія, і я дуже хотіла поїхати з усіма, але мої мама і бабуся не пустили мене. Це був період перебудови, соціальних змін і неспокою (принаймні, так здавалося моїм мамі і бабусі). Вони вважали, що "Западна" (Західна Україна) - це край, де не перевелися бандерівці (на той час це все ще було лайливе слово), де "буйствував" Рух і де зі мною як з дитиною зі Сходу (хоча ми жили в Центральній Україні, а не східній) могло статися все що завгодно, будь-яке нещастя. Я досі не знаю, що вони собі уявляли - різню одразу після прибуття на вокзал? Як там що, але незважаючи на мої благання і погрози, мені дозволу на поїздку не дали і я залишилася чекати вдома, розриваючись між бажанням скоріше взнати про пригоди моїх однокласників та зловтішним бажанням, щоб їм там дійсно зустрілися страшні бандерівці і я не даремно лишилася одна.

Звісно, вони приїхали веселі, сповнені вражень і розповідей, від яких моє серце заливала мутна зеленувато-чорна заздрість. "Як ми переходили через струмок в горах!" або "От круто було тоді, пам’ятаєш, на вершині, який там був краєвид!" змушували мене люто ненавидіти недалекоглядність моїх баби і мами. Тоді я вирішила, що наступну екскурсію я вже нізащо не пропущу - хай би вона вела в серце Африки чи до канібалів.

Мітки:

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Помилка

08.05.2016 9:49 - Настю, приїжджай швидше… З батьком погано… Я не знаю що робити… Щось не так! Мати була схильна до драми навіть в найпересічніших ситуаціях, але зараз вона ледь могла розмовляти від хвилювання і переляку. - Мамо, що не так? Зажди, ти викликала швидку? Якщо ні, викликай зараз, а потім зателефонуєш мені. - Настю, я … не знаю, чи варто… Я такого ніколи не бачила - він став як… соляний стовп, прям' як в Біблії. Я до нього, а він - твердий і холодний. Я навіть не знаю, як це…. пояснити. Моє серце кілька митей просто перестало битися. Я прекрасно знала, як це пояснити.
Дописати коментар
Докладніше

Циганське прокляття

Циганку довелося шукати довго. Я питала її сородичів на базарах, чи не знають вони такої і де її можна знайти. Всі вони цікавилися, навіщо вона мені потрібна і кожен недовірливо дивився скоса, коли я казала, що шукаю її для взаємовигідної угоди. Чи то була циганська солідарність, чи просте небажання допомогти ґаджо, але жоден із них навіть не висловив припущення, де її можна було б шукати. Я вже починала впадати у відчай, коли випадково зустріла її у своєму ж місті на вулиці серед білого дня. Вона йшла з хлопчиком та дівчинкою по боках, і щось їм серйозно розповідала. Вона йшла назустріч, але на протилежному боці вулиці, і я боялася, що якщо не наздожену її вчасно, то знову загублю і до своєї смерті більше не знайду. Я навіть не могла до неї крикнути, щоб зупинити її, бо не знала її імені. Я знала, що виглядаю як ідіотка, коли гукнула "Гей!" в її напрямку і кинулася перебігати дорогу. Я так боялася випустити її з поля зору, що не помітила машину, яка раптом з’явилася в бічн...
Дописати коментар
Докладніше

The writing journey starts

I don't remember how my writing journey started, what gave it a boost. I think it was my loneliness too, like that of Tim Pears. I have always been an introvert and plunged into my own world. I read a lot, and imagined a lot, and the result was I created something on paper. I can't remember loving poetry, but I remember I wrote poems when I was younger, and some of them were even published in a local newspaper. My classmates made fun of me for being a "poetess". I also remember reading a story in Ukrainian and enjoying the simile the author used, something about rabbit's ears being like the tulip's leaves. I remember enjoying the accuracy of the simile and wanting to write to invoke the same enjoyment in others.
Дописати коментар
Докладніше