Кіт - перша редакція

Клятий кіт завжди намагається дістати лапою з тарілки будь-що, що його дійсно цікавить - чи то шматок риби, м'яса чи просто кісточка. Мені цікаво, чому не можна їсти ту ж рибу з тарілки. Ні- він має грайливо простягнути до неї лапу, кілька разів ляснути по шматку, наче пробуючи його вагу і міцність, а потім вже сміливіше потягнути шматок до себе (що не заперечує можливості того, що він це робитиме, сховавшись за лавою і обережно просунувши лапу між дошками).

Щойно запашний шмат падає на підлогу, починається найцікавіше. Позбавлений конкуренції і страху, що шмат хтось забере чи що здобич втече в нору, кіт грається ним, доки йому не набридне, а це значить, що можна очікувати побачити риб'ячий хвіст у вітальні чи кістку в коридорі між взуттям. Граючись, він підкидає рибу вгору, залишає її після падіння на певній відстані, а потім обережно крадеться до неї і раптово нападає, стрибає навколо хвоста колами тощо.
І лише награвшись вдосталь та значно зіпсувавши “товарний вигляд” хвоста, він нарешті вминає його, а кістлявий хребет приносить мені в якості доказу.