Перейти до основного вмісту

Describe a mentor you've had in your life.

Describe a mentor you've had in your life.


У мене було більше ніж два чудових наставника, але ці троє справили найбільший вплив на моє життя.

Першою була Велигіна Олена Іванівна, моя шкільна вчителька англійської мови. Вона була першою вчителькою, яка особисто цікавилася моїми успіхами - всі інші просто ставили мені оцінки. Вона також була першою вчителькою, яка давала мені поради, і яка зробила мені подарунок на день народження (книжка поезій Роберта Фроста англійською). Мені досі цікаво, як би склалися мої "взаємини" із англійською,  якби не Олена Іванівна. Вона допомогла мені відчути впевненість в собі (мізерну та той час, але більшу, ніж я мала до того), усвідомлення своїх можливостей і розбудила мою амбіційність (у найкращому сенсі слова).


Потім був Володимир Хрипун (не пам'ятаю по-батькові). Легендарна особистість, славетна своєю строгістю, суворістю, фанатичним ставленням до тексту, мізантропічним характером - суперечлива людина, якщо не сказати більше. Але саме завдяки його ледь не насильницьким методам на семінарах та неординарним лекціям я виокремила для себе літературу як сферу своїх зацікавлень. Також саме до нього я звернулася після закінчення університету, коли хотіла залишиться на кафедрі викладати. Не знаю, чи завдяки його впливу, чи через інші фактори, але мені дійсно запропонували працювати на факультеті. Тож я вдячна йому на напрямок і за нагоду працювати викладачем в університеті.

І нарешті, моя куратор Влатка Вельчич із США, яка "займалася" мною, коли я приїхала до їх університету за програмою обміну. Вона робила це не задля "галочки" (точніше, не лише задля неї), які більшість кураторів моїх колег, які так само як і я прибули до Штатів за програмою обміну. Вона взяла мене в свою родину, made me feel welcome, допомагала мені і психологічно, і порадами, і навіть матеріально (навряд чи я б відвідала 8 різних штатів, якби вона і її родина не прагнули звозити мене в Лас Вегас, Сіонський парк, парк Дерево Джошуа, не брали своїм коштом мене на конференції в інші штати тощо). Я могла їй розповісти про будь-що, що мене цікавило, мучило чи хотілося - і у відповідь мені було цікаво все, що пов’язано з нею. Я впевнена, що моє перебування в США було б не таким цікавим, приємним і різностороннім, якби моїм куратором був хтось інший.

Мітки:
Місцеположення: Boryspil', Kyivs'ka oblast, Ukraine

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Помилка

08.05.2016 9:49 - Настю, приїжджай швидше… З батьком погано… Я не знаю що робити… Щось не так! Мати була схильна до драми навіть в найпересічніших ситуаціях, але зараз вона ледь могла розмовляти від хвилювання і переляку. - Мамо, що не так? Зажди, ти викликала швидку? Якщо ні, викликай зараз, а потім зателефонуєш мені. - Настю, я … не знаю, чи варто… Я такого ніколи не бачила - він став як… соляний стовп, прям' як в Біблії. Я до нього, а він - твердий і холодний. Я навіть не знаю, як це…. пояснити. Моє серце кілька митей просто перестало битися. Я прекрасно знала, як це пояснити.
Дописати коментар
Докладніше

Циганське прокляття

Циганку довелося шукати довго. Я питала її сородичів на базарах, чи не знають вони такої і де її можна знайти. Всі вони цікавилися, навіщо вона мені потрібна і кожен недовірливо дивився скоса, коли я казала, що шукаю її для взаємовигідної угоди. Чи то була циганська солідарність, чи просте небажання допомогти ґаджо, але жоден із них навіть не висловив припущення, де її можна було б шукати. Я вже починала впадати у відчай, коли випадково зустріла її у своєму ж місті на вулиці серед білого дня. Вона йшла з хлопчиком та дівчинкою по боках, і щось їм серйозно розповідала. Вона йшла назустріч, але на протилежному боці вулиці, і я боялася, що якщо не наздожену її вчасно, то знову загублю і до своєї смерті більше не знайду. Я навіть не могла до неї крикнути, щоб зупинити її, бо не знала її імені. Я знала, що виглядаю як ідіотка, коли гукнула "Гей!" в її напрямку і кинулася перебігати дорогу. Я так боялася випустити її з поля зору, що не помітила машину, яка раптом з’явилася в бічн...
Дописати коментар
Докладніше

The writing journey starts

I don't remember how my writing journey started, what gave it a boost. I think it was my loneliness too, like that of Tim Pears. I have always been an introvert and plunged into my own world. I read a lot, and imagined a lot, and the result was I created something on paper. I can't remember loving poetry, but I remember I wrote poems when I was younger, and some of them were even published in a local newspaper. My classmates made fun of me for being a "poetess". I also remember reading a story in Ukrainian and enjoying the simile the author used, something about rabbit's ears being like the tulip's leaves. I remember enjoying the accuracy of the simile and wanting to write to invoke the same enjoyment in others.
Дописати коментар
Докладніше