Перейти до основного вмісту

Who do you turn to for advice?

Зазвичай я звертаюся за порадою до Сашика, мого чоловіка, з тієї простої причини, що він географічно до мене найближчий. І не лише географічно, він знає мене краще, ніж інші, мої обставини тощо. Іноді я можу спитати поради (але скоріше не поради, а просто поділитися тим, що мене непокоїть) у сестри Олени. Коли в нашій сім'ї сталася криза, я подзвонила в першу чергу Наді, бо спочатку була не впевнена, що варто дзвонити рідні, а Надя твереза та уважна людина
.
Статистично із Сашиком я раджуся найчастіше, навіть у дрібницях. Іноді мене не зовсім не задовольняють його поради, і тоді я або змінюю саме прохання, щоб він зрозумів, що мене не влаштовує, або далі думаю над тим, приймати пораду до уваги чи ні. Найчастіше приймаю. Такого не бувало, щоб я спитала його думку/пораду, а потім просто її проігнорувала із спокійним серцем.
Але якщо це не Сашик, то найімовірніше я шукатиму поради у незнайомців із інтернету, які розбираються у даній проблемі, на спеціалізованих сайтах чи форумах чи у соціальних мережах.
Мітки:

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Помилка

08.05.2016 9:49 - Настю, приїжджай швидше… З батьком погано… Я не знаю що робити… Щось не так! Мати була схильна до драми навіть в найпересічніших ситуаціях, але зараз вона ледь могла розмовляти від хвилювання і переляку. - Мамо, що не так? Зажди, ти викликала швидку? Якщо ні, викликай зараз, а потім зателефонуєш мені. - Настю, я … не знаю, чи варто… Я такого ніколи не бачила - він став як… соляний стовп, прям' як в Біблії. Я до нього, а він - твердий і холодний. Я навіть не знаю, як це…. пояснити. Моє серце кілька митей просто перестало битися. Я прекрасно знала, як це пояснити.
Дописати коментар
Докладніше

Циганське прокляття

Циганку довелося шукати довго. Я питала її сородичів на базарах, чи не знають вони такої і де її можна знайти. Всі вони цікавилися, навіщо вона мені потрібна і кожен недовірливо дивився скоса, коли я казала, що шукаю її для взаємовигідної угоди. Чи то була циганська солідарність, чи просте небажання допомогти ґаджо, але жоден із них навіть не висловив припущення, де її можна було б шукати. Я вже починала впадати у відчай, коли випадково зустріла її у своєму ж місті на вулиці серед білого дня. Вона йшла з хлопчиком та дівчинкою по боках, і щось їм серйозно розповідала. Вона йшла назустріч, але на протилежному боці вулиці, і я боялася, що якщо не наздожену її вчасно, то знову загублю і до своєї смерті більше не знайду. Я навіть не могла до неї крикнути, щоб зупинити її, бо не знала її імені. Я знала, що виглядаю як ідіотка, коли гукнула "Гей!" в її напрямку і кинулася перебігати дорогу. Я так боялася випустити її з поля зору, що не помітила машину, яка раптом з’явилася в бічн...
Дописати коментар
Докладніше

The writing journey starts

I don't remember how my writing journey started, what gave it a boost. I think it was my loneliness too, like that of Tim Pears. I have always been an introvert and plunged into my own world. I read a lot, and imagined a lot, and the result was I created something on paper. I can't remember loving poetry, but I remember I wrote poems when I was younger, and some of them were even published in a local newspaper. My classmates made fun of me for being a "poetess". I also remember reading a story in Ukrainian and enjoying the simile the author used, something about rabbit's ears being like the tulip's leaves. I remember enjoying the accuracy of the simile and wanting to write to invoke the same enjoyment in others.
Дописати коментар
Докладніше