Звичка, яку я намагаюся сформувати
Я намагаюся привити собі кілька звичок, і вони навіть трохи пов'язані між собою. Але якщо говорити про лише одну, то це - звичка писати зранку хоча б 350 слів або 15 хвилин без перерви. Я знаю. Що це зовсім трохи, і пишу я не один і той самий твір, а пишу за підказками (prompts), тож мої твори далі не просуваються. Але я пішла шляхом найменшого спротиву якраз тому, що хочу в першу чергу напрацювати звичку, а не написати щось певне. Писати свої твори мені важче, особливо продовжувати їх писати після того, як вони вже були початі. Я в певний момент десь застрягаю на чомусь і не знаю, що робити далі, і це мене бісить і злить, і понижує самооцінку і я врешті кидаю цей твір, почуваючись іще гірше, ніж починала.
Тому я вирішила не вирішувати кілька цілей одночасно, а починати помаленьку, і якщо вдасться напрацювати звичку щодня сідати і щось писати, шанси, що я колись щось допишу зі свого стають більшими.
Ще легше писати щоденникові записи, так звані Journal prompts. Але я вважаю, що і вони йдуть мені на користь. Іноді допомагають щось зрозуміти про себе, але частіше просто звільняється голова потоком слів, і я не заморочуюсь помилками чи тим, про що писати далі, тож цей приємний чи більш-менш терпимий процес, я сподіваюсь, допоможе мені сформувати корисну звичку.
Навіщо мені звичка писати? Якщо я вважаю себе “письменником-у-становленні”, то мені треба писати. Не буває письменників, які не пишуть. До того ж, я поки що недолюблюю писати. Недолюблюю тому, що мені страшно невдачі, що я не вмію писати так. Як мене б це задовольнило, тому що я гублюся і не можу знайти потрібних рішень. Скоріш за все, це не тому, що я поганий письменник, а тому, що я недосвідчений письменник. Я початківець. Щоб набратися досвіду, треба писати, навіть якщо це буде не мій роман чи збірка оповідань (як було б непогано, якби було можливо), а хоча б маленькі замальовки на різні теми. Треба продовжувати писати. Я знаю, що ще треба вміти повертатися і редагувати, і мати ціль та структуру (як у оповіданні чи романі), бо замальовки нереально до пуття редагувати. Але в мене ще поки що немає звички. Я тішу себе думкою, що коли сформую звичку, тоді і зможу повертатися до своїх творів. Хоча може бути, що я брешу собі, що я підозрюю, що коли настане той момент, коли я вирішу перейти написання своїх творів, моя звичка зникне через страх і невдачі.
В подальшому я б хотіла до цього ритуалу додати звичку планувати, хоча б по 5 хвилин, про що буду писати. Якщо не план, то хоча б яку сцену (про що) я писатиму далі. І з яких сцен складатиметься мій твір (оповідання), або якщо не з усіх сцен, то хоча б з яких 3 найближчих сцен. Я зараз не роблю навіть цього.
Ще одна звичка, яку мені б хотілося мати і над якою я час від часу працюю - це при читанні робити помітки, анотації - задля більш глибокого (не такого поверхового і швидкого як у мене завжди) читання. Це не пріоритет, бо не заважає моїм амбіціям, але теоретично я б хотіла мати таку звичку.
Я намагаюся привити собі кілька звичок, і вони навіть трохи пов'язані між собою. Але якщо говорити про лише одну, то це - звичка писати зранку хоча б 350 слів або 15 хвилин без перерви. Я знаю. Що це зовсім трохи, і пишу я не один і той самий твір, а пишу за підказками (prompts), тож мої твори далі не просуваються. Але я пішла шляхом найменшого спротиву якраз тому, що хочу в першу чергу напрацювати звичку, а не написати щось певне. Писати свої твори мені важче, особливо продовжувати їх писати після того, як вони вже були початі. Я в певний момент десь застрягаю на чомусь і не знаю, що робити далі, і це мене бісить і злить, і понижує самооцінку і я врешті кидаю цей твір, почуваючись іще гірше, ніж починала.
Тому я вирішила не вирішувати кілька цілей одночасно, а починати помаленьку, і якщо вдасться напрацювати звичку щодня сідати і щось писати, шанси, що я колись щось допишу зі свого стають більшими.
Ще легше писати щоденникові записи, так звані Journal prompts. Але я вважаю, що і вони йдуть мені на користь. Іноді допомагають щось зрозуміти про себе, але частіше просто звільняється голова потоком слів, і я не заморочуюсь помилками чи тим, про що писати далі, тож цей приємний чи більш-менш терпимий процес, я сподіваюсь, допоможе мені сформувати корисну звичку.
Навіщо мені звичка писати? Якщо я вважаю себе “письменником-у-становленні”, то мені треба писати. Не буває письменників, які не пишуть. До того ж, я поки що недолюблюю писати. Недолюблюю тому, що мені страшно невдачі, що я не вмію писати так. Як мене б це задовольнило, тому що я гублюся і не можу знайти потрібних рішень. Скоріш за все, це не тому, що я поганий письменник, а тому, що я недосвідчений письменник. Я початківець. Щоб набратися досвіду, треба писати, навіть якщо це буде не мій роман чи збірка оповідань (як було б непогано, якби було можливо), а хоча б маленькі замальовки на різні теми. Треба продовжувати писати. Я знаю, що ще треба вміти повертатися і редагувати, і мати ціль та структуру (як у оповіданні чи романі), бо замальовки нереально до пуття редагувати. Але в мене ще поки що немає звички. Я тішу себе думкою, що коли сформую звичку, тоді і зможу повертатися до своїх творів. Хоча може бути, що я брешу собі, що я підозрюю, що коли настане той момент, коли я вирішу перейти написання своїх творів, моя звичка зникне через страх і невдачі.
В подальшому я б хотіла до цього ритуалу додати звичку планувати, хоча б по 5 хвилин, про що буду писати. Якщо не план, то хоча б яку сцену (про що) я писатиму далі. І з яких сцен складатиметься мій твір (оповідання), або якщо не з усіх сцен, то хоча б з яких 3 найближчих сцен. Я зараз не роблю навіть цього.
Ще одна звичка, яку мені б хотілося мати і над якою я час від часу працюю - це при читанні робити помітки, анотації - задля більш глибокого (не такого поверхового і швидкого як у мене завжди) читання. Це не пріоритет, бо не заважає моїм амбіціям, але теоретично я б хотіла мати таку звичку.
Коментарі
Дописати коментар