Перейти до основного вмісту

Vignette 2016-03-22

Вона не була тут вже тисячу років. Ця будівля здавалася такою великою. Перша двоповерхова будівля в її житті, перша подорож за межі села. Перший погляд зблизька на гори. Вони тоді здавалися велетенськими, аж закривали півнеба. Чи то вона була такою малою і вразливою? Вона навіть забула, що тут стояла ще й сторожка наглядача станції. Зараз вона вже майже повністю розсипалася, як і сама станція. Але сторожка була мініатюрною в порівнянні із станцією, і стояла вона ближче до гір та лісу, що вкривав пагорби.
 
Похмура суворість пейзажу її заворожила, вона наче впала в напівпрозорий транс. Тому різкий звук поруч, майже за спиною, її налякав так сильно, що вона ледь не вистрибнула зі своїх шльопок. А-а-а, це просто якась коза забрела в зарості і пасеться на схилах.
Isabella A. RailroadНебо нахилилося ще нижче і почало накрапати. Вона знала, що їй ніде сховатися від дощу, окрім як в сторожці або в будівлі станції, але вона не хотіла туди заходити. З одного боку, ще трохи хотілося насолодитися краєвидом, в який ці два будинки вписувалися майже органічно, а з іншого, вона підозрювала, що як і в багатьох покинутих будівлях, там всередині бруд і екскременти.

Мітки:

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Помилка

08.05.2016 9:49 - Настю, приїжджай швидше… З батьком погано… Я не знаю що робити… Щось не так! Мати була схильна до драми навіть в найпересічніших ситуаціях, але зараз вона ледь могла розмовляти від хвилювання і переляку. - Мамо, що не так? Зажди, ти викликала швидку? Якщо ні, викликай зараз, а потім зателефонуєш мені. - Настю, я … не знаю, чи варто… Я такого ніколи не бачила - він став як… соляний стовп, прям' як в Біблії. Я до нього, а він - твердий і холодний. Я навіть не знаю, як це…. пояснити. Моє серце кілька митей просто перестало битися. Я прекрасно знала, як це пояснити.
Дописати коментар
Докладніше

Циганське прокляття

Циганку довелося шукати довго. Я питала її сородичів на базарах, чи не знають вони такої і де її можна знайти. Всі вони цікавилися, навіщо вона мені потрібна і кожен недовірливо дивився скоса, коли я казала, що шукаю її для взаємовигідної угоди. Чи то була циганська солідарність, чи просте небажання допомогти ґаджо, але жоден із них навіть не висловив припущення, де її можна було б шукати. Я вже починала впадати у відчай, коли випадково зустріла її у своєму ж місті на вулиці серед білого дня. Вона йшла з хлопчиком та дівчинкою по боках, і щось їм серйозно розповідала. Вона йшла назустріч, але на протилежному боці вулиці, і я боялася, що якщо не наздожену її вчасно, то знову загублю і до своєї смерті більше не знайду. Я навіть не могла до неї крикнути, щоб зупинити її, бо не знала її імені. Я знала, що виглядаю як ідіотка, коли гукнула "Гей!" в її напрямку і кинулася перебігати дорогу. Я так боялася випустити її з поля зору, що не помітила машину, яка раптом з’явилася в бічн...
Дописати коментар
Докладніше

The writing journey starts

I don't remember how my writing journey started, what gave it a boost. I think it was my loneliness too, like that of Tim Pears. I have always been an introvert and plunged into my own world. I read a lot, and imagined a lot, and the result was I created something on paper. I can't remember loving poetry, but I remember I wrote poems when I was younger, and some of them were even published in a local newspaper. My classmates made fun of me for being a "poetess". I also remember reading a story in Ukrainian and enjoying the simile the author used, something about rabbit's ears being like the tulip's leaves. I remember enjoying the accuracy of the simile and wanting to write to invoke the same enjoyment in others.
Дописати коментар
Докладніше